Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 916/2700/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівДроботової Т.Б., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.14у справі№916/2700/13 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії"доБілгород-Дністровської районної ради Одеської областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області 2.Відділ Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської областіпровизнання незаконним та скасування рішення

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.14 для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Дроботова Т.Б., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники позивача: Гамар В.І. - за дов. від 25.10.13 та Столяров І.П. - директор. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судовому засіданні 12.06.14 оголошувалась перерва до 19.06.14

Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії" у жовтні 2013 року заявлений позов до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області щодо визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 18.03.11 №121-VI "Про затвердження технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, площею 5,9040 га. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії", для обслуговування будівель та споруд виробничого комплексу, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада, (за межами населеного пункту)". Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.12.05, укладеному з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області, він є орендарем земельної ділянки загальною площею 5,9040 га, яка надана йому в користування терміном на 25 років для обслуговування будівель та споруд виробничого комплексу. Позивач зазначав, що оспорюване рішення райради прийнято всупереч вимог статей 201 Земельного кодексу України, статей 13, 23 Закону України "Про оцінку земель". Разом з цим, позивач наголошував, що договір від 12.12.05 укладений на підставі нормативно - грошової оцінки, затвердженої розпорядженням від 09.12.05 №1306/2005, яка є чинною, і дійсність якої підтверджена судовими рішеннями у іншій справі №2-а-3466/08, №22-а-5937/08. Водночас, позивач вважав, що оцінка затверджена без його залучення, а в експертизі землевпорядної документації вказано, що земельна ділянка передбачається для передачі в довгострокову оренду, в той час, як вона вже знаходиться в оренді. При цьому, позивач посилався також на приписи статей 4, 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 13 Закону України "Про оцінку земель", підпункт 1.2.4 частини 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пункт 3.5.11 Наказу Держкомзему України від 03.12.04 №391. Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.14, ухваленим колегією суддів у складі: головуючий - Меденцев П.А., Рога Н.В., Зайцев Ю.О., позовні вимоги задоволено повністю за мотивами і законодавчим обґрунтуванням, викладеними у позовній заяві. При цьому, суд зазначив, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Таран С.В. - головуючого, Бойко Л.І., Величко Т.А., постановою від 25.03.14, перевірене рішення у справі скасував, а провадження у справі припинив на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач в спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, адже питання економічної та нормативної оцінки земель, і спори, пов'язані з виконанням таких функцій органами місцевого самоврядування відносяться до публічно - правових спорів. Суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 201 Земельного кодексу України, статей 1, 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", пункту 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1278 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) та спільним Наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державного комітету України з водного господарства, Державного комітету лісового господарства України, Української академії аграрних наук №19/16/22/11/17/12 від 27.01.06 "Про порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення, крім земель населених пунктів" (який був чинний на час винесення оспорюваного рішення райради). Товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а матеріали справи скерувати до апеляційного суду для розгляду по суті позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на пункт 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", пункт 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.04 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", пункт 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що спір є публічно - правовим, адже оскаржуване рішення направлене на зміну цивільних прав та обов'язків, що виникли із земельних відносин приватноправового характеру, оскаржуване рішення приймалось відносно єдиного учасника, яке направлено на регулювання орендних відносин стосовно індивідуальної - визначеної земельної ділянки, і цим рішенням фактично визначено умови цивільно - правової угоди в частині плати за користування земельною ділянкою. Скаржник вказує і на те, що справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення. Водночас, рада звертає увагу на те, що договірні відносини з оренди земельної ділянки у позивача виникли з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області.

Від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Відділу Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії" до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 18.03.11 №121-VI "Про затвердження технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, площею 5,9040 га Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії", для обслуговування будівель та споруд виробничого комплексу, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада, (за межами населеного пункту)". З матеріалів справи убачається, що предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 25.03.14, якою рішення місцевого суду скасовано, а провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Підстави припинення провадження у справі визначені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно до пункту 1 цієї статті господарський суд припиняє провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Спір вважається таким, що не підлягає вирішенню в господарських судах, коли він не підвідомчий господарським судам, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 12 вказаного Кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема у разі участі у спорі суб'єкта господарювання; наявності між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах. Правовідносини у сфері використання і охорони земель, врегульовані розділами VI та VII Земельного кодексу України, можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, можуть, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, вирішуватися за правилами адміністративного або господарського судочинства. Отже, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне, відтак питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорах, що виникли із земельних правовідносин вирішується залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, при з'ясуванні питання щодо підсудності спорів, що виникли із земельних правовідносин досліджується окрім суб'єктного складу сторін, предмет спору та зміст (характер) спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно -правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу, а й здійснення ним у цих відносинах владних управлінських функцій, тобто коли суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Владні повноваження органів місцевого самоврядування реалізується у відносинах, пов'язаних з управлінням у галузі використання, охорони земель і врегульованих розділом VII Земельного кодексу України, зокрема, із встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних утворень, плануванням використання земель, землеустроєм, введенням державного земельного кадастру, моніторингом земель, а також у відносинах охорони земель та контролю за їх використанням, врегульованих розділом VІ Земельного кодексу України. Рішення або інший індивідуальний акт органу місцевого самоврядування, пов'язаний із здійсненням повноважень управління у відповідних галузях, є правовим актом, спрямованим на реалізацію владних повноважень. Відповідні акти мають обов'язковий характер з ознаками, притаманними публічно-правовим відносинам. Пунктом 21 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до повноважень районних рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. За приписами статті 10 Земельного кодексу України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить, зокрема забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Законом України "Про оцінку земель" визначені правові засади проведення оцінки земель та професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні. Так, статтею 1 вказаного Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно зі статтею 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 га для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Аналогічні положення містить і стаття 201 Земельного кодексу України, приписами якої визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Отже, нормативна грошова оцінка це конкретна вартісна характеристика бази оподаткування. Статтею 6 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок. Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Отже, затверджуючи нормативно грошову оцінку орган місцевого самоврядування - Білгород-Дністровська районна рада Одеської області діяла як суб'єкт владних повноважень, виконуючи владну управлінську функцію, яка полягала у здійсненні управління у сфері оцінки земель. Щодо доводу скаржника про те, що даний спір носить приватноправовий характер, а рішення ради направлено на зміну цивільних прав, то цивільно-правовими відносинами - є відносини, які пов'язані з набуттям та реалізацією юридичними особами прав на земельні ділянки, і в таких відносинах органи місцевого самоврядування є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, які реалізують повноваження власника землі, зокрема шляхом прийняття індивідуальних актів, з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, втім, як правильно установлено апеляційним судом, в даному випадку, Білгород-Дністровська районна рада Одеської області, затверджуючи оскаржуваним рішенням технічну документацію про нормативно грошову оцінку земельної ділянки здійснює владні повноваження з управління у земельних відносинах та реалізує обов'язки визначені Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оцінку земель". Окрім того, договірні відносини з оренди земельної ділянки площею 5,9040 га, існують між орендодавцем - Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області і орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії". За таких обставин, висновок апеляційного суду про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах визнається правомірним. При цьому, враховується і те, що позивач не був позбавлений права оскаржити рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 18.03.11 №121-VI, звернувшись за захистом своїх прав до адміністративного суду. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.14 у справі №916/2700/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Дар Бесарабії" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т. Дроботова

В.Швець